Розвиток підприємництва в Україні набув нових форматів, що інтегруються у світові бізнес-соціальні тенденції. Сьогодні підприємницький розум використовує сучасні технології та має сильно покладатися на творчість та соціальну орієнтацію – все це стає незамінним критерієм у багатогранній та високій конкурентоспроможності. Серед сучасних тенденцій розвитку підприємництва в Україні – піднесення соціальних підприємств, започаткування бізнесу та поява бізнес-інкубаторів.
Наразі в Україні не існує закону, який би регулював діяльність соціальних підприємств. Але це не перешкоджає розвитку соціального підприємництва. Сучасне правове середовище дозволяє здійснювати соціально-підприємницьку діяльність, базуючись на таких правових формах, як:
– громадянські організації (некомерційні організації);
– благодійні організації, громадські (неурядові);
– асоціації, інші види некомерційних організацій (наприклад, релігійні організації);
– приватні підприємницькі компанії (юридичні органи), підприємства, створені асоціаціями людей з обмеженими можливостями, фізичними особами-підприємцями;
– в рамках партнерських відносин між суб’єктами різних юридичних форм.
У січні 2019 року парламент України прийняв законопроект «Про соціальні послуги». Це новаторський закон для майбутнього розвитку соціального підприємництва в Україні, оскільки він офіційно дав «зелене світло» місцевій владі для придбання соціальних послуг у постачальників різних правових форм (починаючи від громадських об’єднань та благодійних організацій і закінчуючи підприємствами та фізичними особами-підприємцями).
Таким чином соціальні підприємства, які спеціалізуються на наданні соціальних послуг, отримали необхідну правову базу для розбудови співпраці та надання власних послуг органам місцевої влади. Цей закон визначив соціальну послугу як дію, спрямовану на полегшення або запобігання тяжких життєвих ситуацій, надання постійної або періодичної допомоги людям або сім’ям у складних ситуаціях та подолання таких ситуацій, адаптацію до або мінімізацію їх негативних наслідків.
Підвищене значення соціального підприємництва як нової сфери бізнесу для України випливає з реакції суспільства на соціальні, економічні та політичні виклики, зумовлені військовою агресією Росії проти України та початком всебічного процесу реформ в країні. Забезпечення сталого розвитку соціального підприємництва, що сприяє демократизації та стабілізації України, потребує консолідованої підтримки з боку держави та міжнародних спонсорів.За даними Каталогу соціальних підприємств 2016/2017, в Україні нараховувалося близько 150 соціальних підприємств різної правової форми (від НУО до ТОВ). Деякі експерти оцінюють кількість українських соціальних підприємств до 1000. Цей величезний розрив можна пояснити тим, що не всі соціальні підприємства мали всі критерії, встановлені Директорією (наприклад, прозора звітність або публікація щорічних звітів). З часу проведення оцінювання приріст може скласти до 20%.
В останні роки в Україні було створено значну кількість соціальних підприємств, присвячених таким темам, як інклюзія, екологія, боротьба з корупцією та багато іншого. Наприклад, піцерія Pizza Veterano та кафе “Veterano Coffee” у Києві виступають за інтеграцію у суспільство колишніх солдатів та учасників бойових дій, які раніше з 2014 року брали участь у військовій діяльності на Сході України. Пекарня “Добрий хліб від добрих людей” в Києві об’єднує людей з обмеженими можливостями, пропонуючи їм можливості працевлаштування. Громадські ресторани, такі як Urban Space 100 в Івано-Франківську (заснований у 2015 році) та Urban Space 500 у Києві (фаза заснування), зібрали 100 та 500 соціальних інвесторів, кожен внесли 1000 доларів у їх створення. Роблячи це, інвестори відмовились від повернення та частки майбутніх доходів ресторанів. Натомість 80% прибутку цих ресторанів вкладаються у місцеві соціальні та культурні проекти. Благодійний магазин «Ласка» у Києві та хлібозавод «Волоський горіх» у Львові також спрямовують частину свого прибутку на соціальні та громадські проекти.
Існуючі соціальні підприємства в Україні можна розділити на чотири групи, кожна з яких має свої критерії:
– Фіксований відсоток від прибутку компанії розподіляється на соціальну мету, тобто на діяльність громадської організації, благодійного фонду, соціального проекту тощо.
– Певний відсоток працівників компанії представляють групи, що перебувають у неблагополучному становищі (люди з обмеженими можливостями, внутрішньо переміщені особи, ветерани, одинокі матері, етнічні меншини тощо). Прикладом такого бізнесу в Україні є Veterano Group.
– Продукт чи послуга компанії створюють вимірювану соціальну цінність. Це може включати антикорупційні послуги та екологічну продукцію. Прикладом такої компанії, яка займається корупцією, є система електронних державних закупівель. Ще одним прикладом у галузі вдосконалення екологічних продуктів є лабораторія Zelenew Recycling Lab, яка створює унікальні та корисні об’єкти дизайну із пластикових відходів.
– Професійний суб’єкт, як правило, неприбуткова форма у сфері соціальної діяльності, яка націлюється на надання послуг для державних органів. Цей вид соціального підприємництва буде зростати найближчим часом після прийняття закону «Про соціальні послуги» у 2019 році. Оператори починають розробляти послуги за державними стандартами, розраховується фінансова модель, проводиться навчання персоналу. Цей напрямок має великий потенціал, оскільки державна спроможність недостатня для вирішення всіх викликів у суспільстві.
В даний час в Україні сектор соціального підприємництва бачить зростання та широке визнання з боку громадянського, академічного та комерційного секторів. У країні, безумовно, є плідна тематична кон’юктура, яка складається з численних викликів, а також розвивається підприємницька компетентність людей. Поєднання цього змушує людей шукати шляхи вирішення проблем та отримувати прибуток. Крім того, підтримка з боку державних донорів та міжнародних інституцій доступна для українського соціального бізнесу ще з середини 1990-х. Найбільшими акторами, які підтримували розвиток соціального підприємництва в Україні, є:
- Агентство США з міжнародного розвитку (USAID);
- Британська Рада;
- Фонд Східна Європа;
- Міністерство економічного розвитку та співробітництва Німеччини;
- Структурні фонди ЄС, серед яких EU4Business, певні акції освітньої програми Erasmus Plus.
Більше того, Європейський комітет регіонів, дорадчий орган ЄС, у своєму проекті висновку «Цілі Східного партнерства на 2020 рік: сприяння місцевій та регіональній владі» від 4/5 липня 2018 року відводив ключову роль у соціальній сфері підприємництву. Він також закликав до “конкретної дії щодо розвитку соціального підприємництва як форми неформальної освіти серед молоді та дорослих на місцевому та регіональному рівні, яка вирішує місцеві проблеми, створює дохід, створює робочі місця та сприяє соціальним інноваціям на місцях”.
Чому стартапи виникають? Аналізуючи різні джерела, можна сказати, що головна причина – їх мобільність та інерційність у світі, що швидко змінюється, де необхідно за короткий термін адаптуватися до змін. Великі корпорації часто затоплюють потік і вносять зміни з затримками часу, що дозволяє їм утримувати розрив як великий гравець, але часто цікавий продукт походить від стартапів. Якщо говорити про всесвітньо відомі стартап-проекти, то можна сказати про Google, Apple, Paypal, Ryanair, Taskle та ін. Серед українських стартапів, які використовують марку «Made in Ukraine» та відомі у світі:
– Petcube – це називається домашнім роботом, який допомагає слідкувати за домашніми тваринами і спілкуватися на відстані;
– Lametric – розумний годинник, що відображає температуру, новини з бірж тощо;
– Hubbub – нове покоління соціальних медіа, яке використовує голосові повідомлення;
– Kwambio – відомий 3D-магазин;
– Iblazr – світлодіодні лампи, які можна вільно синхронізувати з програмним забезпеченням Android та iOS.
Зазначимо, що за рейтингом країн за кількістю стартапів, включених до міжнародного списку, складеного Startup Ranking, Україна посідає 34-е місце у світі (з 151), а з індексом 160 стартапів обігнала Японію , Австрію, Швецію, Південну Корею, Литву та Естонію.
Якщо говорити про сучасний стан розвитку маркетингу, який забезпечує ефективне просування та роботу стартапів, а потім для забезпечення хорошого результату – потрібно знайти фінансування. Основними інвесторами на ринку України можуть бути такі інститути: бізнес-інкубатори, прискорювачі бізнесу, бізнес-ангели, венчурні фонди та компанії з розвитку ремесел.
Світовий та вітчизняний досвід створення та діяльності бізнес-інкубаторів показав, що в розвиненому світі вони стали незамінною характеристикою ринкової інфраструктури, ефективної реалізації перспективних інноваційних бізнес-ідей та, отже, потужним двигуном соціально-економічного розвитку. Бізнес-інкубатори – це ефективний інструмент для створення малого бізнесу та робочих місць, сприяння співпраці промислових підприємств та навчальних закладів. Більше того, бізнес-інкубатори заохочують комерціалізацію нових технологій та покращують імідж області їх функціонування.
Однак в Україні бізнес-інкубація не розвивається широко та ефективно, насамперед через неефективну державну політику заохочення розвитку бізнес-інкубацій та дефіцит фінансових ресурсів, недостатнє розуміння ролі бізнес-інкубаторів як джерела створення бізнес-середовища багатьма суб’єктами ринку.
Може скластися враження, що в Україні немає реальної потреби в послугах бізнес-інкубаторів. Насправді технологічні парки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри та подібні організації займаються лише питаннями функціонування інфраструктури та “забезпечення” різних пільг. Бізнес-інкубатори не надають послуги, для якої вони створені у всьому світі – допомогу у створенні та розвитку конкурентних компаній, лідерів ринку. Формат існування бізнес-інкубаторів в Україні повністю суперечить успішній світовій практиці, де основна увага приділяється наданню консультаційних, адміністративних та інших управлінських послуг для розвитку стартапних компаній.
Щоб процес бізнес-інкубації став успішним, пропонується вжити наступних заходів:
̶ створення системи державної політики для підтримки організації та діяльності бізнес-інкубаторів;
̶ розробка комплексних проектів для мережі бізнес-інкубаторів в регіонах України;
̶ зниження рівня корупції;
̶ реформування бюрократії;
̶ об’єднання організаційно-економічних зусиль для виконання складних завдань;
̶ стабілізація політичного та економічного середовища як основного елемента розвитку бізнесу.
Бізнес-інкубація створює міцний фундамент для розвитку інтегрованої системи інноваційного підприємництва та дозволяє побудувати модель методології навчального процесу для успішного ведення бізнесу.
Все підпорядковане принципу вдосконалення, тобто все навколо нас постійно вдосконалюється, і ми сподіваємось, що з часом досвід нашої країни буде затребуваний, оскільки обмін досвідом є відповідним та продуктивним способом підвищення потенціалу.