Білорусь бачить не лише кількісне зростання, але й якісне зростання підприємництва за останні роки. Значна частина приватного сектору наполегливо працює над розвитком сфери послуг. Прискорений рух у цьому напрямку та інтереси приватного сектору, враховані урядом, розробляють програму розвитку сфери послуг на період до 2025 року. Білоруський уряд наголошує на налагодженні здорового та постійного діалогу між державою та приватним сектором. В останні роки в Білорусі спостерігається збільшення кількості малого бізнесу та підприємців.
По всій Білорусі відкриваються нові підприємства, кількість зареєстрованих підприємств зросла з 29 044 у 2002 році до понад 77 228 у жовтні 2009 року та було зайнято понад 530 000 осіб. Однак зростання можливостей для сектору малого та середнього бізнесу сприяло лише 9,5% ВВП у 2009 році. У листопаді 2018 року кількість малих та середніх підприємств (МСП) становила 107 800: середніх організацій – 2,2 тис., малі організації – 11,3 тис., мікроорганізації – 94,3 тис. Цьому сектору допомагає Рада з питань підприємництва в Білорусі, яка виступає в якості форуму для спілкування малого бізнесу з урядом для покращення бізнес-середовища.
Європейський банк реконструкції та розвитку повідомив, що сектор малого та середнього бізнесу в Білорусі розвивається швидко і розраховує, що він продовжить це робити на тлі зниження податкового та адміністративного навантаження.
На даний момент основні проблеми розвитку підприємництва у Білорусі:
1) Недостатня фінансова підтримка та відсутність реальних фінансових та кредитних механізмів для забезпечення такої підтримки.
2) Податкове законодавство все ще є суперечливим та складним.
Недосконалість податкової системи ускладнюється надмірною бюрократизацією та надмірним адмініструванням державою розвитку малих та середніх підприємств [7, с. 45].
3) Відсутність або невідповідність законодавчих актів, можливість їх неоднозначного тлумачення та застосування, бюрократичне ускладнення процедур реєстрації бізнесу, ліцензування діяльності, сертифікація продукції, реєстрація прав власності тощо, а також значні фінансові витрати, пов’язані з цим залишаються основними проблемами в діяльності малих підприємств.
4) Надмірно складний порядок добровільної ліквідації юридичних осіб. Внаслідок цього існує значна кількість непрацюючих фірм, які існують лише формально.
5) Адміністративні бар’єри.
Соціальне підприємництво в Білорусі
Розвиток соціального підприємництва в Білорусі і як термін він з’явився на початку 2010-х років, ініційований малим бізнесом та приватними підприємствами, які ведуть бізнес на перетині соціальних запитів та фінансових моделей.
Але процес визначення та розвитку соціального бізнесу в економічному порядку денному країни та в суспільстві ще триває, і це добре описав голландський експерт із соціального підприємництва Марія Черякова, описавши основні бар’єри для його розвитку в Білорусі:
«Усі опитані соціальні підприємці зазначили, що найбільший бар’єр на шляху розвитку їхнього соціального бізнесу полягає в тому, що білоруські люди частіше думають про проблеми, а не про рішення. Один соціальний підприємець описав це так: “Більшість білорусів схильні думати, що у них немає сили чи слова в чомусь. Вони думають, що світ зміниться сам або уряд». Інший соціальний підприємець описав це як психологічний блок до змін. Він сказав, що “нам потрібна психічна зміна, яка змусить людей відповідати за речі, які не працюють, замість того, щоб покладатися на уряд, який недостатньо робить”.
Ще одна виявлена проблема полягає в тому, що у білорусів є велика проблема з продажем речей або тим, як вони розглядають продаж предметів як благальну форму. Навіть якщо вони продають хороший товар, вони все ще думають, що просять гроші. Найбільшим каменем спотикання для соціальних підприємців у Білорусі є проблема пояснення та переконання їхніх родин, друзів та інших, що соціальні підприємці – це бізнес із соціальною місією, яка реінвестує прибуток назад в організацію.
Другий бар’єр стосується кількості документів та бюрократії. Багато хто неохоче відкриває будь-яке підприємство в Білорусі через великий ризик бути покараним за незначну помилку. “Ви відчуваєте, що на вас полюють”, – сказав соціальний підприємець під час інтерв’ю. Доступ до ліцензій та необхідні сертифікати є основним тягарем для багатьох опитаних соціальних підприємців, які хочуть продати товар, який не є сувеніром.
Соціальні підприємці вказали на необхідність підприємницьких навичок.
Дивно, але ці блоки не стосувалися найбільшої потреби соціальних підприємців. Можливості освіти та мережування – це те, що найбільше потребує соціальний підприємець. «Написання бізнес-плану, маркетингової стратегії та головне обширний курс продажу – це те, що нам потрібно для розвитку соціального підприємства. З рештою ми можемо розібратися самі, – відповів співрозмовник. Зустрічі однодумців також були високими у списку потреб. Один соціальний підприємець пояснив, що взаємодія з іншими соціальними підприємцями заохочуватиме та мотивуватиме його продовжувати в часи, коли все здавалося безглуздим.
Що далі?
Створення соціальної підприємницької культури потребує часу, особливо в такій країні, як Білорусь, де підприємницькі прагнення недостатньо зрозумілі або не обов’язково поважаються. Перший крок – визначити, що сприяє розвитку соціальних підприємців, та визначити ресурси, необхідні для досягнення успіху. З голосів соціальних підприємців ми дізналися, що освіта – це найбільша вимога зробити свій бізнес успішним.
Перш ніж вивчити напрямок уряду чи інших зацікавлених сторін для підтримки соціального підприємництва, соціальні підприємці повинні проявити себе як цікаву та потенційну бізнес-модель для створення робочих місць та соціального та економічного зростання. Розробка ефективної програми освіти стала б першим кроком для створення потужних та успішних прикладів.
Креативне підприємництво у Білорусі
Говорячи про креативне підприємництво, варто розглянути цю концепцію в більш широкій призмі – креативна економіка та розвиток креативних галузей в країні. Маючи високий рівень людського капіталу, Білорусь також має великий потенціал для розвитку креативної економіки на основі знань, інновацій та творчості. Хоча офіційна статистика в Білорусі не виділяє креативну індустрію як окремий сектор економіки, дані про динаміку розвитку ринку творчих товарів та послуг можна знайти в міжнародних звітах. Однак сьогодні можна констатувати позитивну тенденцію не лише у столиці, а й у регіонах.
Це дійсно створення нових робочих місць (і робочих місць, які не можна скоро роботизувати), розвиток туризму та ефективне використання наявних ресурсів. Це сфера взаємодії між культурою, бізнесом та технологіями, що, безумовно, стимулює економічне зростання.
На початку 2020 року ПРИКЛАД видатних представників ТВОРЧОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА та творчих галузей в Білорусі:
1) Вулиця Жовтнева – AKA Vulica Brazil – це також “hipster strasse” з вуличним мистецтвом на колишніх фабричних стінах, коворкінг та виставкові приміщення та художні резиденції, концертні майданчики в колишніх майстернях фабрики, великий вибір барів, альтернатива, вино, веганські кафе, а також творчі центри (колишні майстерні) та сезонні мистецькі майданчики. Найвідоміші з них: культурний центр OK16, U галерея сучасного мистецтва, простір LO-Fi, DVOR, земля DANDY, бар Huoligan та клуб HIDE – місця, які ви сьогодні знайдете на будь-якому путівнику модного Мінська, що безумовно збільшує імідж та туристичний потенціал міста.
2) Культурний центр КОРПУС (концерт, виставка, подія та освітня площадка) також є на колишній телевізійній фабриці, а зараз у його майстернях є скупчення різноманітних майстерень художників, салони для дизайнерів та ремісників, магазини та студії – кожен з жителів реалізує власну творчу ідею, роблячи це соціальним підприємництвом, в тому числі.
3) Такі фестивалі, як VULICA Brasil, FSP, SPRAVA fest, BOOK kids, Pasternak тощо, мають формат щорічних / бієнале і творчо поєднують розважальні цілі з освітніми, екологічно-соціальними, також можуть розглядатися як окремий феномен.
Весь важливий ЕФЕКТ / РЕЗУЛЬТАТ для розвитку мислення молодого покоління Білорусі до творчого / соціального підприємництва:
– насичена програма культурних та соціальних заходів у житті міста, як разова, так і регулярна, а також попит на такі події з боку громадськості (було місце раніше цьому до пандемії, звичайно). Однак менші міста країни не можуть похвалитися такою активністю, і тут можна розглядати фактор централізації та витік всіх творчих особистостей у столицю країни.
– відокремлення креативного сектору від державного порядку денного, що притаманне Білорусі та свідчить про відставання в розумінні міністерствами культури та економіки впливу креативних галузей на зростання ВВП, кількості працівників, репутації влади, та розвиток міст та громад. Справжній випадок – самоорганізація незалежних культурних установ під час пандемії (вимушена карантинна та економічна криза) на чолі з соціальним культурним закладом ARTONIST – для економії та фінансової підтримки мистецтва та культури в той час, коли немає державної підтримки творчих галузей взагалі.
Дивлячись у туманне майбутнє та підбиваючи підсумки цього огляду, можна сказати, що потенціал для розвитку креативного підприємництва в Білорусі, безперечно, існує, але багато в чому він залежить не тільки від мотивації творців, але від умов соціально-економічних та законодавчих, а також міжгалузевої співпраці та готовності громадськості до інновацій та нового способу мислення.
Експерт з творчих галузей Великобританії Ендрю Ерскін рекомендував Білорусі: використовувати досвід інших країн, у яких креативні індустрії додають цінності іншим секторам. “У вашій країні сільськогосподарський сектор розвинений добре, чому б не залучити програмістів, дизайнерів та інших представників креативних галузей, щоб збільшити ефект”, – запропонував він.